Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає…
Годинник життя безупинно іде,
Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає…
Минуть роки і
десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей –
і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народиться далеко від
скривдженої землі. Цей день завжди об’єднуватиме всіх живущих одним спогадом,
однією печаллю, однією надією.
Чорнобиль – це історія. Ми повинні не
тільки пам’ятати про це, але все робити
для того, щоб трагедія не повторилась. Всі ми повинні відповідати за свої
вчинки, не бути байдужими і безвідповідальними.
